РЕКОМЕНДАЦІЇ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА.

Як стати прикладом для дитини?

Інструкція до дії.

1. Демонструйте повагу до інших і самих себе.

Пригадайте про те, як ви кажете про своїх друзів, членів сім'ї, сусідів і навіть про себе. Посміхнулись би ви продавцю в магазині чи притримали би двері для сусіда в під'їзді? Ваша дитина вчиться ставитись до інших людей і різних установ, спостерігаючи за вашою поведінкою. Сюди входить і ваше ставлення до школи, тому будьте мудрими й уважними, коли обговорюєте одногрупників вашої дитини або вихователів. Дитина також приймає від вас сигнали про вашу власну самооцінку й самоповагу. Поважайте себе, і дитина буде наслідувати ваш приклад.

2. Практикуйте навички позитивного спілкування.

Хочете, щоб дитина розмовляла з вами більше? Або щоб вона спокійно розмовляла, а не кричала? Проаналізуйте те, як і з використанням яких слів ви ведете розмову: чи можете ви поранити словом, розкритикувати або засудити, навіть якщо мова йде не про ваших дітей? Якщо ви наочно демонструєте, яким негативним, грубим та зневажливим може бути ваше мовлення, дитина неодмінно наслідуватиме ваш негативний приклад. Слухайте дитину, не перериваючи. Розмовляйте з нею з великою повагою й увагою. Таким чином ви навчите її аналогічно діяти й у ставленні до вас.

3. Будьте оптимістом.

Ваша дитина впевнена, що неодмінно провалить контрольну, її виключать зі спортивної команди або вона посвариться із другом? Що ж, розгляньте уважніше настрій вашої власної сім'ї. Чи сфокусовані ви на позитивній стороні життя? Можливо, негативний погляд на обставини бере початок у вас удома? Наступного разу, коли ви припуститесь якоїсь помилки, наприклад, такої, як підгоріла вечеря, подумайте про свою реакцію. Не забудьте посміятись і порадіти тому, що вам несподівано випала нагода замовити доставку кур'єром улюбленої піци або разом вирушити в сусіднє кафе. Часто прості (і не настільки драматичні) помилки дають чудову можливість змоделювати бажану поведінку.

4. Навчіть дітей цінувати здоров'я.

Ви щосили намагаєтеся прищепити дитині культуру здорового харчуванн,  або примусити її припинити витрачати на перебування перед телевізором стільки часу? Не варто очікувати, що вона впорається із цим самостійно. Тому готуйте корисні страви не тільки їй, а й собі, а також скоротіть власний час перебування перед телевізором і заплануйте спільні заходи на свіжому повітрі, такі як прогулянка по парку або поїздка на велосипеді.

5. Тримайте гнів під контролем.

Ваша дитина швидко втрачає самовладання, закочує істерики або часто плаче від засмучення? Як щодо вас самих? Правильні реакції на стрес, гнів чи образу, які ви продемонструєте на особистому прикладі, можуть стати цінним інструментом для дитини як у дитинстві, так і в дорослому житті. Ми живемо в суспільстві, яке неймовірно швидко змінюється, висуває високі вимоги й піддає стресу; у суспільстві, де гнів є природною реакцією. Наступного разу, коли ви зіштовхнетеся із цією проблемою, постарайтеся зберігати спокій, зробити глибокий вдих і порозмовляти з дитиною. Якщо це доречно, порозмовляйте з нею про те, що викликало ваш гнів, і розкажіть про ті інструменти, завдяки яким ви з ним упорались. Дитина буде вчитися робити крок назад і наступного разу, коли гніватиметься, замислиться про свої реакції.

Майте на увазі, що навчання на власному прикладі часто простіше й ефективніше, ніж примус дітей підкорятися правилам за допомогою погроз або винагороди. Чи може мати, яка кричить на своїх дітей: «Припиніть кричати!», досягти своїх виховних цілей, якщо при цьому на своєму прикладі вона вчить їх наслідувати заборонену нею небажану поведінку?

Виховувати дітей на власному прикладі – не означає бути ідеальним батьком або матір'ю, це означає ніколи не забувати про те, що ваші слова й дії повторюються вашими дітьми. І це добре, тому що батьки щодня отримують шанс допомогти дітям стати гідними людьми.