Практичний психолог консультує.

АГРЕСИВНА ДИТИНА - ШУКАЄМО ПРИЧИНИ

Причини появи агресії у дітей можуть бути різними. Дуже ве­лику роль тут відіграє виховання в родині, причому з перших днів життя дитини. Соціолог М. Мід довела, що в тих випадках, коли дитину різко відлучають від грудей і спілкування з матір’ю зводять до мінімуму, у дітей формуються такі якості, як тривожність, підозрілість, жорстокість, агресивність, егоїзм. І навпаки, коли в спілкуванні з дитиною присутня м’якість, дитина оточена турботою й увагою, ці якості не виробляються.

       На виникнення агресивної поведінки, великий вилив має ха­рактер покарань, які зазвичай застосовують батьки у відповідь на прояви гніву у своєї дитини. У таких ситуаціях можуть бути - використані два полярні методи впливу: або поблажливість, або су­ворість. Як це не парадоксально, агресивні діти однаково часто зустрічаються й у занадто м’яких батьків, і в надмірно суворих.

Батьки, які різко придушують аг­ресивність у своїх дітей, всупереч своїм очікуванням не усувають цю якість, а навпаки, зрощують її, розвиваючи у своєму синові або дочці надмірну агресивність, що проявлятиметься навіть у зрілі ро­ки. Адже всім відомо, що зло породжує тільки зло, а агресія— аг­ресію.

Якщо ж батьки зовсім не звертають уваги на агресивні реакції своєї дитини, то вона незабаром починає вважати, що таке повод­ження дозволене, й окремі вибухи гніву непомітно переростають у звичку діяти агресивно.

Тільки батьки, які вміють знаходити розумний компроміс, «золоту середину», можуть навчити своїх дітей справлятися з агресією.

Агресивна дитина  нападає на інших дітей, об­зиває та б’є їх, відбирає й ламає іграшки, навмисно вживає грубі вирази, одним словом, стає «грозою» усього дитячого колективу, джерелом неприємностей вихователів і батьків

Агресивна дитина часто відчуває себе знедоленою, нікому не по­трібного. Жорстокість і байдужість батьків призводить до порушення дитячо-батьківських відносин і вселяє в душу дитини впевненість, що її не люблять. «Як стати любимим і потрібним» —нерозв’язна проблема, що стоїть перед маленькою людиною. От вона й шукає способи привернення уваги дорослих і однолітків..

Один із важливих шляхів зниження агресії —встановлення з дитиною зворотного зв’язку. Для цього використовуються такі прийоми:

·        констатація факту («Ти поводишся агресивно»);

·        констатуюче питання («Ти гніваєшся?»);

·        розкриття мотивів агресивної поведінки («Ти хочеш мене скрив­дити?», «Ти хочеш продемонструвати силу? »);

·        виявлення своїх власних почуттів щодо небажаної поведінки («Мені не подобається, коли зі мною розмовляють у такому тоні», «Я гніваюся, коли на мене хтось голосно кричить»);

·         апеляція до правил («Ми ж із тобою домовлялися!»).

 Контроль над власними негативними емоціями. Батькам і фа­хівцям необхідно дуже ретельно контролювати свої негативні емоції в ситуації взаємодії з агресивними дітьми. Коли доросла людина керує своїми негативними емоціями, во­на не підкріплює агресивну поведінку дитини, зберігає з нею гарні у стосунки й демонструє, як потрібно взаємодіяти з агресивною лю­диною.

 Зниження напруження ситуації. Основне завдання дорослого, який стикається з дитячо-агресією,— зменшити напруження ситуації. Типовими неправильними діями дорос­лого, які підсилюють напруження та агресію, є:

·        підвищення голосу, зміна тону на загрозливий;

·        демонстрація влади («Вчитель тут поки що я», «Буде так, як я скажу»)    

·        крик, обурення;

·        агресивні пози й жести: стиснуті щелепи, перехрещені або зчеп­лені руки, розмова «крізь зуби»;

·        сарказм, глузування, висміювання й передражнювання;

·        негативна оцінка особистості дитини, її близьких або друзів;

·        використання фізичної сили;

·        втягування в конфлікт сторонніх людей;         .

·        непохитне наполягання на своїй правоті;

·        нотації, проповіді, «читання моралі»;

·        покарання або погрози покарання;

·        узагальнення типу: «Ви всі однакові», «Ти як завжди...», «Ти ніколи не…»;

·        порівняння дитини з іншими дітьми — не на її користь;

·        команди, жорсткі вимоги, тиск;

·        виправдання, підкуп, нагороди.

Деякі із цих реакцій можуть зупинити дитину на короткий час, але можливий негативний ефект від такої поведінки доросло­го шкодить куди більше, ніж сама агресивна поведінка.

 Обговорення проступку. Аналізувати поведінку в момент прояву агресії не потрібно, цим варто займатися тільки після то­го, як ситуація з'ясується й усі заспокояться. Водночас обгово­рення інциденту необхідно провести якомога швидше. Краще це зробити наодинці, без свідків, і тільки потім обговорювати в групі або родині (не завжди). Під час розмови важливо зберігати спокій і об’єктивність. Потрібно докладно обгово­рити негативні наслідки агресивної поведінки, її руйнівність не тільки для оточуючих, але насамперед для самого малень­кого агресора.

 Демонстрація моделі неагресивної поведінки. Важлива умова виховання «контрольованої агресії» у дитини — демонстрація моделей неагресивної поведінки. Дорослим потрібно поводитися неагресивно, і чим меншим є вік дитини, тим більш миролюбною повинна бути поведінка дорослого у відповідь на агресивні реакції дітей. Поведінка до­рослого, яка дозволяє показати зразок конструктивної поведін­ки та спрямована на зниження напруження в конфліктній си­туації, включає такі прийоми:

·        нерефлексивне слухання (нерефлексивне слухання — це слухання без аналізу (рефлексії)), що дає можливість співрозмовникові висловитися. Воно складається з уміння уважно слухати й мовчати. Це важливо. Мовчати — тому що спів­розмовникові хочеться, щоб його почули, і його найменше цікавлять наші зауваження; уважно — інакше людина обра­зиться й спілкування перерветься або перетвориться на кон­флікт. Усе, що потрібно робити,— це підтримувати плин мо­влення співрозмовника, даючи йому можливість повністю висловитися;

·        пауза, що дає можливість дитині заспокоїтися;

·        навіювання спокою невербальними засобами;

·        прояснення ситуації за допомогою уточнюючих запитань;

·        використання гумору;

·        визнання почуттів дитини.

Діти досить швидко переймають неагресивні моделі поведінки. Головна умова — щирість дорослого, відповідність його невербальних реакцій словам.