П'ять секретів виховання хлопчиків

Порада № 1. Надайте хлопчикам простір для руху

У всіх культурах світу хлопчики більш активні: вони змагаються один з одним, грають у війну й у цілому потребують більше руху. Хлопчики вимагають значно більшої фізичної активності, тому батьки повинні не тільки не перешкоджати їй, а й усіляко заохочувати.

Нехай хлопці трохи побешкетують у безпечній обстановці. Деякі батьки спеціально не захаращують кімнати журнальними столиками й іншими меблями, щоби створити відкритий простір, в якому хлопчики зможуть побігати й поборотися. Це важливо для них.

На думку експертів, фізичні ігри та пустощі сприяють здоровому розвитку інтелекту, фізичної культури, формуванню здорових стосунків, а також виділенню гормонів щастя – ендорфінів.

Порада № 2. Відкиньте стереотипи про грубість хлопчиків

Чимало батьків вражені чутливістю й емпатією своїх синів. Вони бачать, як хлопчики лагідно й чуйно заспокоюють один одного, сумують або переживають прикрість і розчарування. Незважаючи на те що суспільство схильне до певних стереотипів про чоловіків, хлопчики можуть бути настільки ж чутливими, як і дівчатка, навіть і більше.

Хлопчики можуть плакати, коли вони засмучені, і заспокоюються з великими труднощами. Хлопчики більш вразливі при стресах і захворюваннях. Проте дослідження показують, що батьки частіше заспокоюють доньок, ніж синів, коли ті страждають або сумують.

Уникайте казати хлопчикам фрази на зразок: «Та нічого, з тобою все гаразд». Таке ставлення нехтує чутливістю та емоціями хлопчиків.

Порада № 3. Якщо ви хочете обговорити серйозне питання, робіть щось разом

У той час як дівчатка легко відкривають своє серце при особистій розмові з батьками, хлопчики часто мовчать і замикаються в собі. Але як тільки батьки починають робити з ними щось разом, наприклад, майструвати або грати в настільну гру, ті ж хлопчики дивовижним чином змінюються й відкривають про себе практично все.

Розмова віч-на-віч може представляти для хлопчика загрозу конфронтації. Якщо ви хочете обговорити з вашим сином щось серйозне, спробуйте зробити це під час спільної роботи, гри чи прогулянки. Ви здивуєтеся, з якою легкістю пройде розмова.

Порада № 4. Іноді хлопчика треба просто обійняти

Іноді теплі, тривалі й міцні обійми можуть змінити поганий настрій і неконструктивне ставлення набагато сильніше, ніж слова. Хлопцям іноді складно вербалізувати свої проблеми. Тому вам варто звертати особливу увагу на мову їхнього тіла (жести й пантоміміку); і наступного разу, коли ваш хлопчик стане колючим, мов їжак, опустіться на рівень його зросту й розкрийте перед ним свої обійми.

Застосовуйте цей прийом досить часто й не припиняйте його використовувати навіть тоді, коли ваш син подорослішає. Останні дослідження свідчать про те, що хлопчики потребують заспокійливих дотиків у два-три рази більше, ніж дівчатка.

У той час як маленькі хлопчики, потребуючи додаткової підтримки, можуть відкрито вимагати обіймів від своїх батьків, хлопчики у віці 12-ти років і старше можуть соромитись таких прохань, не зважаючи на те, що вони все ще потребують підбадьорливих фізичних дотиків своїх тата й мами. Тому зробіть обійми звичкою просто зараз: обійми для всіх – для великих і маленьких.

Порада № 5. Дайте хлопчикам право зробити помилку

У батьків є велика спокуса втручатися щоразу, коли вони бачать, що дитина відчуває труднощі або готова зробити помилку. Але краще, що вони можуть зробити як батьки, – відступити та утриматись від дій.

Дозволяючи вашим синам робити помилки та вчитись на них, ви даєте їм безцінний урок, який допоможе їм розвинути впевненість у собі і, як наслідок, стати сильніше та здатними до всебічного розвитку.

Замість того щоби тримати дитину щоразу, коли вона підіймається на ігровий снаряд, і допомагати їй знайти точку опори, батьки можуть відступити на безпечну відстань і дати дитині можливість здійматися самій, дозволяючи їй відчути можливості свого тіла. У цьому випадку малюк відчує невимовну радість, бо йому вдасться досягти вершини без сторонньої допомоги.

Для дітей старшого віку така тактика може відображатись на їхній соціальній взаємодії. Замість того щоби втручатись у ситуацію, коли інша дитина штовхає вашого сина на дитячому майданчику, постійте осторонь і поспостерігайте за тим, як він упорається сам. Ви здивуєтесь тому, наскільки добре ваш хлопчик зможе вирішити цю проблему без вашої допомоги.

Практичний психолог

Пасічник Ольга Вікторівна

Як батькам справлятися зі стресом

Бути батьками – означає відчувати радість і щастя, з якими мало що може зрівнятись у нашому світі. Але ця радість має свою ціну, в яку, крім іншого, входять безсонні ночі та дні, повні втоми. Уперше ставши батьками, люди можуть відчувати такий стрес, який здатний вибити їх із колії.

Адже стати батьками означає подвоїти свої обов'язки всього за одну ніч. Якщо обоє батьків ще і працюють по вісім годин на день, їхні батьківські обов'язки піддаються ще більшим випробуванням. Але завжди є способи, які можуть допомогти вам зберігати й підтримувати своє здоров'я та позбавлятися стресу у вашому житті. Пропонуємо сім порад, які допоможуть вам справитися з цим.

• Розділіть обов'язки. Подружжя може поділити обов'язки між собою, що допоможе їм знизити рівень стресу наполовину. Поділяючи обов'язки та знаючи, як і коли їх виконувати, кожний з вас зможе краще зосередитись на своїй сфері та з більшою ймовірністю підвищити ефективність своїх зусиль. Якщо робота буде виконуватись у належний час, ви будете відчувати не стрес, а захоплення.
• Зателефонуйте друзям. Розмова із друзями може бути ефективним способом, щоб відволіктися від утоми й турбот. Від вас буде потрібний всього лише телефонний дзвінок! А якщо ви зателефонуєте друзям, у яких є діти, то зможете отримати ще і практичну користь. Поділіться своїми труднощами й порадьтеся з досвідченими батьками, які допоможуть вам швидше знайти відповідне рішення та знизити рівень вашого стресу.
• Обговоріть проблеми зі своїми батьками. Ваші батьки – люди з найбільшим батьківським досвідом, яких ви знаєте. Зрештою, вони вас виховали! Коли справа доходить до боротьби зі стресом при вихованні першої дитини, сердечна та щира розмова з рідною людиною може принести не тільки практичну користь, а й душевне полегшення. Якщо батьків немає поруч, зателефонуйте їм. Їхня мудрість обов'язково допоможе вам зняти напругу та втішить вас. Відкриваючи своє серце рідним людям, ви закриваєте двері для тривоги та стресів.
• Займіться улюбленою справою. Для боротьби зі стресом ви можете знайти розраду у ваших улюблених заняттях, таких як читання, музика, танці, кіно тощо. Постарайтеся приділити деякий час вашим найулюбленішим заняттям. Варто спробувати все, що заспокоює розум і допомагає вам відчувати себе у своїй тарілці. Віддаючись своєму хобі, ви зможете відновити свої сили після напруженого й насиченого турботами дня.
• Приділяйте час один одному. Стати батьками – ще одна причина звернути свою увагу один на одного. Постарайтесь розмовляти один з одним стільки, скільки вам потрібно, щоби краще зрозуміти труднощі, які кожний з вас відчуває, ставши мамою або татом. Усвідомлюючи те, які обов'язки кожний з вас виконує для того, щоби бути хорошим батьком або мамою, ви зможете відкрити нові грані поваги один до одного. Продовжуючи приділяти один одному увагу й час, ви зможете зберегти й посилити гармонію ваших стосунків.
• Залишайте ваші робочі проблеми на роботі. Не дозволяйте вашій роботі перешкоджати виконанню ваших батьківських обов'язків. Ви переконаєтесь у користі звички залишати ваші робочі проблеми на роботі й не дозволяти їм потрапляти за поріг вашого дому. Оскільки виховання дітей саме по собі є повноцінною роботою, абстрагуючись від робочих проблем, ви зможете краще зосередитись на своїх батьківських обов'язках та уникнути перенапруги та стресу.
• Налаштуйтесь на краще. Ставши батьками, ви можете виявити, що ваше життя змінилось корінним чином. Іноді це передбачає необхідність робити те, що ви ніколи не могли собі уявити або не маєте ні найменшого поняття про те, як це робити, що може примусити вас хвилюватись і нервувати. Але в дійсності перейматись не варто, оскільки світ сповнений таких батьків, як ви. Якщо вони можуть в аналогічній ситуації благополучно справлятися зі своїми обов'язками, це означає, що і у вас усе вийде. Зберігаючи позитивний настрій і ставлячись до щоденних помилок і недоречностей як до можливостей навчитись і виправитись, ви значно полегшите процес становлення себе як батьків. Немає чітких інструкцій, як стати хорошими батьками. Найбільше в цьому вам допоможуть відкритий позитивний настрій і бажання навчитися.

Згодом ви зрозумієте, що для того, щоби стати хорошими батьками, вам будуть потрібні не стільки великі знання, скільки великі зусилля й терпіння. Іноді виховання дітей допомагає виявити в собі найкраще. І якщо не ототожнювати стрес із вихованням, а вважати його лише однією з його складових, ви зможете легше ставитись до труднощів, які виникають, краще з ними справлятись і більше насолоджуватись радощами, які дає батьківський досвід.

Практичний психолог

Пасічник Ольга Вікторівна

Що треба знати батькам про депресію в дітей

Чи можуть діти страждати від депресії?

Так. Дитяча депресія відрізняється від звичайних перепадів настрою, які трапляються в дитини під час дорослішання. Якщо дитина сумує, не варто відразу робити висновок про те, що в неї депресія. Але якщо дитина постійно ходить сумна або її погана поведінка впливає на спілкування, інтереси, успішність, то це може свідчити про депресію. Пам'ятайте, що депресія – це серйозне захворювання, але її можна успішно вилікувати.

Як дізнатися, що в дитини депресія?

Симптоми депресії в дітей бувають різними. Дуже часто їм не приділяють увагу, бо вважають, що це нормальні психологічні зміни під час дорослішання. Учені досліджували масковану (ларвовану) депресію (тобто приховану), при якій депресивний стан дитини приховувався за її агресивною поведінкою. Така поведінка характерна для дітей молодшого віку. У більшості дітей депресія проявляється так само, як і в дорослих, – вони сумують, у них поганий настрій. Первинними симптомами депресії є смуток, відчуття безнадійності й перепади настрою.

Симптоми депресії в дітей:

• Дратівливість чи злість.
• Постійний стан смутку й безнадії.
• Соціальне відчуження.
• Підвищена чутливість.
• Зміни апетиту – підвищений апетит або його повна відсутність.
• Зміни режиму сну – безсоння або постійна сонливість.
• Плаксивість.
• Проблеми з концентрацією уваги.
• Утома й відсутність сил.
• Скарги на здоров'я (болить живіт чи голова), лікування не допомагає.
• Відсутність бажання займатися своїм хобі, спілкуватися із друзями, брати участь у різних видах діяльності.
• Відчуття нікчемності або провини.
• Знижена увага.
• Думки про смерть або суїцид.

Як правило, усі ці симптоми проявляються в різний час і в різних ситуаціях. Хоча деякі діти досить непогано функціонують у звичній для них обстановці, у більшості з них будуть спостерігатись помітне зниження соціальної активності, утрата зацікавленості в навчанні чи зміни в зовнішності. У цей час вони можуть почати вживати наркотики або алкоголь, особливо якщо вони старше дванадцяти.

Діти молодше дванадцяти років можуть зробити спробу самогубства, але це трапляється вкрай рідко. Як правило, це імпульсивне рішення, яке виникає тоді, коли вони засмучені чи розгнівані. Згідно з дослідженнями, дівчатка роблять лише спробу суїциду, а хлопчики дійсно намагаються себе вбити. Діти в сім'ях, де зловживали алкоголем або мало місце фізичне насильство, більш схильні до суїциду під час депресії.

Які діти схильні до депресії?

Понад 2,5 % дітей страждають на депресію. У хлопчиків часто симптоми проявляються до десяти років, а в дівчаток – після шістнадцяти.

Біполярний розлад частіше діагностують у підлітків, ніж у дітей молодшого віку. Однак це не означає, що діти від нього не страждають. Як правило, симптоми біполярного розладу плутають із синдромом гіперактивності з дефіцитом уваги, обсесивно-компульсивним розладом або розладом поведінки.

Що викликає депресію в дітей?

Як і в дорослих, депресія в дітей може виникнути через будь-яку комбінацію чинників, які відносяться до фізичного здоров'я, подій у житті, навколишнього середовища, генетичної схильності чи біохімічних порушень. Депресія – це не той стан людини, який проходить сам по собі без лікування.

Чи можна запобігти депресії в дітей?

Діти, у чиїх сім'ях були випадки захворювання на депресію, більш схильні до цього стану. Якщо батьки теж страждають на депресію, то перші симптоми в дитини з'являться набагато раніше, ніж у дітей здорових батьків. Діти із проблемних сімей або діти, які зловживають алкоголем і наркотиками, більш схильні до депресії.

Як діагностувати в дітей депресію?

Якщо симптоми депресії в дитини не проходять протягом двох тижнів, обов'язково зверніться до лікаря. Також не завадить консультація в дитячого психіатра.

Немає якихось певних тестів – медичних або психологічних, які точно зможуть діагностувати депресію. Але звичайне опитування та анкетування дитини та її батьків у поєднанні з медичними даними можуть допомогти поставити діагноз. Іноді під час опитування й терапії вдається виявити інші захворювання, які посилюють депресію, наприклад, синдром гіперактивності з дефіцитом уваги, обсесивно-компульсивний розлад чи розлад поведінки.

Які способи лікування депресії наявні?

Способи лікування депресії в дітей такі ж, як і в дорослих. У них входять психотерапія і прийом ліків. Лікар вашої дитини спочатку може запропонувати тільки психотерапію. І якщо через якийсь час не буде спостерігатися жодного покращення, тоді можуть призначити антидепресанти. Численні дослідження підтверджують, що поєднання психотерапії із прийомом ліків є найбільш ефективним способом лікування депресії.

Лікування дітей з біполярним розладом

Дітей з біполярним розладом лікують за допомогою психотерапії в поєднанні з ліками, і, як правило, це антидепресанти й нормотиміки.

Використовувати антидепресанти треба з обережністю – вони можуть викликати напади манії або гіперактивну поведінку в дітей з біполярним розладом.

Варто також не забувати, що антидепресанти можуть сприяти виникненню думок про самогубство й негативно вплинути на поведінку дітей і підлітків, які страждають на депресію та інші психічні розлади. Якщо у вас виникли якісь запитання чи сумніви, обов'язково порозмовляйте з лікарем. Якщо вашій дитині призначили ліки, то в ході лікування вкрай важливо постійно спілкуватися з лікарем.

Довгострокова перспектива

Дослідження показують, що в даний час депресія стала проявлятись у дітей у більш ранньому віці. Депресія може розвинутися заново в дорослому віці. Дуже часто депресія проявляється одночасно з іншими проблемами зі здоров'ям. Дослідження також показують, що з часом депресія може перерости в більш серйозне психічне захворювання, тому так важливі своєчасна діагностика, правильне лікування та спостереження.

Батькам складно зізнатися собі, що в їхньої дитини депресія. Можливо, вони відкладають похід до лікаря через соціальні забобони, які асоціюються із психічними захворюваннями. Тому батьки повинні зрозуміти, що депресія – це не вирок, і що своєчасне лікування допоможе дитині рости фізично й емоційно здоровою. Також слід дізнатися про майбутні наслідки депресії, які можуть з'явитись у вашої дитини.

Депресія в дітей: тривожні ознаки

Батьки повинні бути дуже пильними, якщо в дитини є схильність до суїцидальної поведінки.

Ось кілька тривожних ознак суїцидальної поведінки в дітей:

• Велика кількість симптомів депресії (зміни в апетиті, сні, поведінці).
• Соціальне відчуження, навіть у межах сім'ї.
• Розмови про самогубство, безнадійність і безпорадність.
• Агресивна поведінка.
• Ризиковані дії.
• Часті травми.
• Зловживання алкоголем або наркотиками.
• Зосередженість на нездорових і поганих темах.
• Розмови про смерть.
• Плаксивість або відсутність прояву емоцій.
• Роздаровування особистих речей
• Практичний психолог
  Пасічник Ольга Вікторівна

Як упоратися з агресивністю дитини

Батьків завжди засмучує, коли їх дитина огризається без жодної видимої причини. Спроби порозумітися лише посилюють агресивність дитини. Іноді це відбувається епізодично, але іноді затягується на деякий час, викликаючи крайнє занепокоєння не тільки в дитини, а й у батьків. Що ж провокує агресивність?

• Негативні емоції: корінням будь-якої агресивності є негативна емоція, з якою дитина не змогла впоратися самостійно. Агресивну поведінку можуть викликати почуття смутку, страху або самотності.
• Провокуючі фактори: кожна дитина переживає емоції по-своєму, і тому всі діти реагують на них по-різному. Визначте, в яких ситуаціях дитина стає агресивною, й намагайтесь їх уникати. Можливо, вона проявляє агресивність, коли її залишають гратись одну або з іншою дитиною. Можливо, їй страшно, коли мами немає поруч. Спостерігайте, аналізуйте та вживайте заходів.
• Перевантаженість емоціями: дуже часто дитина кусається та щипає тоді, коли її переповнюють емоції. У маленької дитини ще не розвинена емоційна зрілість, на даному етапі вона не здатна зрозуміти та впоратися зі своїми емоціями. Можливо, вона відчуває радість або любов, але просто не знає, як їх висловити. Тому вона кусається й таким чином дає вихід емоціям.
• Недавнє потрясіння: народження братика чи сестрички, переїзд в іншу квартиру або місто, перехід у новий дитячий садок або школу – усі ці зміни можуть вплинути на поведінку дитини.
• Поганий приклад: діти дуже спостережливі. Якщо вони бачать, що хтось у родині вирішує проблеми за допомогою агресії, швидше за все, вони переймуть таку поведінку. Намагайтеся справлятися зі стресом спокійно, і дитина братиме з вас приклад.

Як упоратися з агресивністю дитини

• Приділяйте дитині особливий час: якщо дитина пережила якесь потрясіння, дайте їй час звикнути до нової обстановки. Тоді вона буде відчувати теплоту й безпеку, їй буде легше впоратися зі змінами.
• Зробіть так, щоб дитина довіряла вам свої тривоги: ви повинні бути емоційно й фізично доступними, щоб дитина могла звернутись до вас з проблемами, які спровокували її агресивність. Якщо дитина буде вважати, що ви хвилюватиметеся, вона буде замовчувати проблему, і вона залишиться невирішеною.
• Не загострюйте причинно-наслідковий зв'язок: заохочення, осуд, покарання – усе це не допомагає. Причинно-наслідковий зв'язок не діє на дитину в даному випадку. Цим ви можете тільки ускладнити ситуацію.
• Установіть позитивний зв'язок з дитиною: щира розмова може надати відчутну допомогу. Якщо у вашої дитини напад гніву чи агресивності, м’яко подивіться їй в очі, доторкніться до неї. Обійміть її, нехай вона відчує вашу любов. Скажіть, що ви розумієте її почуття, що все добре й ніхто на неї не сердиться. Попросіть дитину розповісти про емоції, які вона зараз переживає.
• Поповнюйте словниковий запас дитини: батьки можуть підказати дитині те слово, яке позначає її емоційний стан. Причиною гніву може бути ситуація, в якій дитину відкинули однолітки, або ситуація, яка викликала збентеження. Дуже важливо дати зрозуміти дитині, що це нормально – відчувати емоції, але не можна давати волю своєму гніву й накидатися на людей чи словесно, чи фізично.
• Слухайте дитину: коли дитина заспокоїться, вислухайте її. Якщо ви уважно вислухаєте дитину, вона відчує захищеність і тісний зв'язок з вами. Це також допоможе батькам краще зрозуміти емоційний стан дитини та фактори, які провокують прояви гніву.
• Допоможіть дитині виплеснути емоції: спочатку діти вихлюпують свої емоції через плач та істерику. Якщо їм перешкоджати, вони перейдуть до фізичної агресивності. Допоможіть дитині знайти спосіб виплеснути свою агресивну енергію. Нехай вона поплаче або покричить. Спорт чи перебування на природі також можуть бути хорошим засобом позбутися гніву й заспокоїтись. Якщо дитина вчасно не виплескує свої емоції, вона перетворюється на вулкан, який може почати виверження в будь-який момент.
• Поділіться вашим сумом з близькими: батьків агресивних дітей часом також охоплюють злість, страх і почуття провини, і тоді їхнє ставлення до дитини стає холодним і байдужим. Усе це впливає на дитину, вона відчуває, як змінилось до неї ставлення та стає ще більш агресивною. Поділіться своїми переживаннями із друзями та близькими. Забудьте про накопичений негатив для того, щоби стати спокійними й готовими до спілкування з розлюченою дитиною.
• Зверніться по професійну допомогу: іноді гнів може бути викликаний чимось більшим, ніж перераховані причини. Якщо всупереч усім вашим старанням ваша дитина продовжує поводитись агресивно, зверніться по допомогу до психолога. Можливо, вона страждає на синдром дефіциту уваги й гіперактивності, зухвалий опозиційний розлад або інше порушення.

У ранньому віці виховувати дитину легше. Не поспішайте, заспокойтесь і запасіться терпінням, так ви зможете допомогти малюку навчитись виражати емоції, відчувати безпеку й умиротворення. Це і є найкращі ліки від агресивності.

Практичний психолог

Пасічник Ольга Вікторівна

Важливо любити дитину такою, якою вона є

Діти, які відчувають, що їх люблять і що вони неповторні, стають упевненими й досягають успіху. Їм дуже допомагає це, а також те, що їх приймають такими, якими вони є. У той же час нам, батькам, не просто беззастережно прийняти своїх дітей, особливо знаючи про деякі якості, які ми хотіли б у них змінити, але не можемо цього зробити. Більше того, ми ж повинні не тільки любити та приймати наших дітей, а одночасно й коригувати їхню поведінку. Як же цього досягти?

1. Захоплюйтесь вашою дитиною. Найважливішим фактором у розвитку вашої дитини може бути ваше захоплення нею. Постарайтеся щодня казати дитині про те, як вам пощастило з нею, що ви її безмежно любите.

2. По-справжньому звертайте увагу на вашу дитину й кажіть їй про це: «Ти так довго працював над цією вежею», «Ти любиш похлюпатись у воді», «Я знаю, тобі це не до душі!». Справа не в тому, щоб оцінити поведінку дитини, а в тому, щоб допомогти їй зрозуміти, що ви уважно спостерігаєте за нею та приймаєте її такою, якою вона є, ви визнаєте те, що вона робить, і те, як вона реагує на світ.

3. Акцентуйте увагу на позитивному. Коли поведінка вашої дитини вас засмучує, пам'ятайте про те, що її недоліки завжди мають зворотну сторону у вигляді її кращих рис. Подивіться, якщо доньці важко контролювати свій гнів, коли її брат проявляє до неї зневагу, можливо, у неї є зачатки пристрасного борця з несправедливістю? Чи не є бездіяльна мрійливість вашої дитини ознакою її багатої уяви, яка коли-небудь допоможе їй стати великим письменником?

4. Учіться дивитись очима вашої дитини. Можливо, поведінка дитини дратує вас, але її завжди можна зрозуміти, просто приділивши час тому, щоби подивитись на речі з її точки зору. Припустимо, дитина вдарила свого молодшого братика. Зробіть усе необхідне, щоб у майбутньому це не повторилось, постарайтесь не залишати дітей без нагляду. Але якщо ви покараєте її, це не допоможе, тому що лише посилить її страх утратити вас, який, власне, і примусив її діяти так агресивно. (Адже вона вважає, що ви знайшли їй заміну. Їй можна пробачити те занепокоєння, яке вона відчуває у зв'язку з тим, що втратила своє місце у вашому серці.) Якщо ви зможете встановити з дитиною глибокий позитивний зв'язок так, щоб вона відчувала, що ваша любов непорушна, її страх зменшиться, і, швидше за все, вона зможе щиро полюбити свого молодшого братика.

5. Співпереживайте. Як тільки дитина припинить невідлучно перебувати у вас на руках або у вашій присутності, від вас буде потрібно більше зусиль, щоби підтримувати тісний позитивний зв'язок з нею. Але кожного разу, коли ваша дитина висловлює якусь думку чи емоцію, вам надається можливість зміцнити цей зв'язок. Просто висловіть їй своє розуміння та співпереживання:

• «У твоєму голосі звучить розчарування».
• «Схоже, ти дуже хочеш...».
• «Це цікаво, чи не так?».

Коли ви розумієте та приймаєте емоції вашої дитини, то допомагаєте їй навчитися справлятися з ними: «Ти сумуєш від того, що не можеш залишитись пограти зі старшими дітьми. Поплач, якщо хочеться. Це нормально. Важко йти спати, коли інші діти все ще граються. Давай сьогодні довше почитаємо книгу перед сном, щоб це тебе заколисало й тобі стало краще?».

6. Допоможіть дитині навчитися справлятися зі своїми недоліками без негативних емоцій. Як? Розкажіть їй про те, що ви помітили в неї одну прекрасну рису, але іноді ця риса має свій зворотний бік у вигляді не дуже хорошої якості, з якою важко жити як їй самій, так і тим, хто її оточує. Спитайте в дитини, чи є в неї ідеї про те, як вести себе так, щоби зберегти цю свою прекрасну якість, але при цьому позбутися не дуже гарної. Якщо ви (або ваша друга половина) маєте схожу проблему, розкажіть про це й навчіть дитину справлятися з нею. Зробіть свою історію позитивною й обнадійливою. Це допоможе дитині відчувати себе менш самотньою й більш оптимістичною стосовно цієї, здавалось би, складної задачі. Обов'язково поясніть, що всі ми змінюємось, і що в міру дорослішання нам стає легше управляти собою.

7. Пам'ятайте, що більшість з того, що засмучує батьків, властиве нормальному розвитку дитини. Діти поводяться як діти, тому що вони діти. Погана поведінка не означає, що діти виростуть злочинцями. Діти повинні знати, що вони припускаються помилок, не тому що вони погані, а тому, що вони люди, і, до того ж, ще й діти: «Я знаю, що ти не хотів кричати на свого друга, коли засмутився. Ти дуже намагався не втратити контроль над собою. Мені теж було важко керувати своєю поведінкою, коли мені було вісім років. Коли ти подорослішаєш, тобі буде легше справлятися з собою».

8. Контролюйте свої реакції. Іноді ми думаємо, що те, що наша дитина повинна змінитися, само собою зрозуміле. Але те, що заважає батькам в одних сім'ях, може абсолютно нормально прийматись в інших. Діти з величезною кількістю енергії можуть прекрасно вписуватися в одні сім'ї й абсолютно не вписуватися в інші. І часто нас змушує надмірно реагувати не що інше, як наше власне внутрішнє напруження. Замість того, щоб критикувати дитину, спробуйте виражати свої потреби й заяви в «Я»-формі: «Я бачу, тобі зараз хочеться пострибати, я дуже втомилась і шум занадто стомлює мене. Ти не проти вийти пострибати у своїй кімнаті на великому м'якому матраці?».

9. Подивіться у дзеркало. Часто те, що примушує нас дратуватися через поведінку дитини, – це те, що ми не можемо визнати в самих собі. Якщо ми думаємо, що наша дитина вперта, нам варто було би подумати, а хто штовхає її до цієї впертості. Для сперечань необхідна участь двох сторін. Якщо ми вважаємо, що наша дитина є «королем істерик», можливо, ми самі повинні були контролювати емоції, коли наші батьки казали нам припинити реагувати надмірно емоційно. Якщо ми самі зможемо подолати власні слабкості, ми виявимо, що наша проблема з дитиною вирішиться природним чином.

10. Пригадайте, коли ви самі були дитиною, наскільки ви були вразливими, наскільки ви потребували любові й підтримки. Це саме те, чого потребує ваша дитина. Ви відіграєте головну роль у житті вашого сина чи доньки. Те, що ви кажете дитині зараз, стане її внутрішнім голосом протягом усього її подальшого життя.

Якщо ви завжди будете непокоїтися через те, що ваша дитина не достатньо хороша, вона теж завжди буде перейматиметься цим. Але якщо ви зможете прийняти її саме такою, якою вона є, і допомогти їй побачити та прийняти себе позитивно, вона зможе навчитись того, як справлятися з найскладнішими рисами свого характеру.

Ще більш важливим є те, що вона буде відчувати, що її люблять такою, якою вона є. У неї буде велике серце, здатне глибоко любити й відчувати себе коханою. І цю любов вона зможе пронести через усе життя.

Практичний психолог

Пасічник Ольга Вікторівна

ВЕЛИКОДНЄ СВЯТО В ДНЗ «ПРОЛІСОК»

Робота з духовно-морального виховання дошкільників на основі християнських цінностей передбачає ознайомлення дітей з державно-релігійними святами. Звичайно, Великдень святкують і діти і дорослі. Веселе свято відбулося в дошкільному навчальному закладі №36 «Пролісок». Ведуча Тарадайко О.Л. привітала дітей і гостей.

                                          Христос Воскрес!

                                          Христос Воскрес!

                                          Радість небо нам являє,

                                          Паска красна нас вітає!                

 Діти подивилися цікавий православний мультфільм про підготовку зайчика до свята, разом співали пісню «Свято Воскресіння»,  водили хоровод «Йшла Марія по Україні», грали в народні ігри «Метелики і квіти», «Перенеси крашанку у ложці», танцювали танок квітів – вісників весни та краси. Діти старшої групи підготували казочку «Пасхальний подарунок», в якій були справжніми артистами Улянка Осадча, Мишко Закупа, Ваня Галицький, Настя Пазуренко, Мирослава Крамна.

Запрошені  на свято були гості зі Свято-Троїцького храму, які привітали дітей і дорослих. О. Леонід подякував дітям за пісні, танці, вірші, які вони вивчили до свята, оцінив виставку малюнків дітей – розписані писанки, розповів про великодні дні, які закінчаться в кінці травня святом Вознесіння,  порадував діток подарунками. Аня Доценко разом з вихователем Мариною Олегівною своїм співом  славили святе Христове Воскресіння. Наприкінці свята всі разом заспівали пісню «Молитва за Україну». 

XІІ Всеукраїнський фестиваль-конкурс

«Учитель року з предметів духовно-морального спрямування – 2017»

        30-31 березня 2017 року в м. Острозі Рівненьської області відбувся XІІ Всеукраїнський фестиваль-конкурс «Учитель року з предметів духовно-морального спрямування – 2017». Організаторами заходу виступили Національний університет «Острозька академія» спільно з Державною науковою установою «Інститут модернізації змісту освіти». Його метою є підвищення фахового рівня, професійної майстерності та обмін досвідом педагогічних працівників, сприяння успішній розбудові українського суспільства на засадах духовності й моралі.

       Загальною темою конкурсних випробувань у 2017 році визначено: «Біблія про сімейні цінності і взаємини у сім’ї». Конкурсна програма фестивалю складалася з тесту на знання Біблії; презентації фрагменту уроку/заняття, під час якого пропагуються сімейні цінності; демонстрації застосування власної творчості під час уроку або виховного заходу духовно-морального спрямування.

    За результатами конкурсу й згідно з рішенням журі дипломом ІІІ ступеня за участь в XІІ Всеукраїнського фестивалю-конкурсу «Учитель року з предметів духовно-морального спрямування, у номінації  «Вихователь року» нагороджено Перліцану Ларису Володимирівну, вихователя-методиста дошкільного навчального закладу № 36 «Пролісок» ясла-садок загального розвитку відділу освіти Добропільської міської ради Донецької області.

     Голова журі Василь Миколайович Жуковський, доктор педагогічних наук, професор Національного університету «Острозька академія», підкреслив високий рівень професійної компетентності вчителів курсів духовно-морального спрямування – представників навчальних закладів Донецької області. Сподіваємося, що повернувшись до шкіл та дитячих садочків, педагоги зможуть реалізувати свій потенціал під час викладання християнської етики, виховувати дітей та учнівську молодь регіону на морально-етичних цінностях, пов’язаних із культурно-історичними християнськими традиціями українського народу. У березні 2017 року в Острозі учасникам XІІ Всеукраїнського фестивалю-конкурсу «Учитель року з предметів духовно-морального спрямування – 2017» було влаштоване справжнє свято єднання на основі заповіді «Люби ближнього свого, як самого себе».