Практичний психолог консультує.
Причини
появи агресії
у дітей можуть бути різними. Дуже велику роль
тут відіграє виховання в родині, причому з перших днів життя дитини. Соціолог
М. Мід довела, що в тих випадках, коли дитину різко відлучають від грудей і
спілкування з матір’ю зводять до мінімуму, у дітей формуються такі якості, як
тривожність, підозрілість, жорстокість, агресивність, егоїзм. І навпаки, коли в
спілкуванні з дитиною присутня м’якість, дитина оточена турботою й увагою, ці
якості не виробляються.
На виникнення агресивної поведінки,
великий вилив має характер покарань, які зазвичай застосовують батьки у
відповідь на прояви гніву у своєї дитини. У таких ситуаціях можуть бути - використані два полярні методи впливу:
або поблажливість, або суворість. Як це не парадоксально, агресивні діти
однаково часто зустрічаються й у занадто
м’яких батьків, і в надмірно суворих.
Батьки, які різко придушують агресивність
у своїх дітей, всупереч своїм очікуванням не усувають цю якість, а навпаки,
зрощують її, розвиваючи у своєму синові або дочці надмірну агресивність, що
проявлятиметься навіть у зрілі роки. Адже всім відомо, що зло породжує тільки
зло, а агресія— агресію.
Якщо ж батьки зовсім не звертають
уваги на агресивні реакції своєї дитини, то вона незабаром починає вважати, що
таке поводження дозволене, й окремі вибухи гніву непомітно переростають у
звичку діяти агресивно.
Тільки
батьки, які вміють знаходити розумний компроміс, «золоту середину», можуть навчити своїх дітей справлятися з агресією.
Агресивна
дитина нападає на інших
дітей, обзиває та б’є їх, відбирає й ламає іграшки, навмисно вживає грубі
вирази, одним словом, стає «грозою» усього дитячого колективу, джерелом неприємностей
вихователів і батьків
Агресивна дитина часто відчуває
себе знедоленою, нікому не потрібного. Жорстокість
і байдужість батьків призводить до порушення дитячо-батьківських відносин і
вселяє в душу дитини впевненість, що її не люблять. «Як стати любимим і
потрібним» —нерозв’язна проблема, що стоїть перед маленькою людиною. От вона й
шукає способи привернення уваги дорослих і однолітків..
Один із важливих шляхів зниження
агресії —встановлення з дитиною
зворотного зв’язку. Для цього використовуються такі прийоми:
·
констатація факту («Ти поводишся
агресивно»);
·
констатуюче питання («Ти гніваєшся?»);
·
розкриття мотивів агресивної поведінки
(«Ти хочеш мене скривдити?», «Ти хочеш продемонструвати силу? »);
·
виявлення своїх власних почуттів щодо
небажаної поведінки («Мені не подобається, коли зі мною розмовляють у такому
тоні», «Я гніваюся, коли на мене хтось голосно кричить»);
·
апеляція до правил («Ми ж із тобою
домовлялися!»).
Контроль над власними негативними емоціями. Батькам
і фахівцям необхідно дуже ретельно контролювати свої негативні емоції в
ситуації взаємодії з агресивними дітьми. Коли доросла людина керує своїми
негативними емоціями, вона не підкріплює агресивну поведінку дитини, зберігає
з нею гарні у стосунки й демонструє, як потрібно взаємодіяти з агресивною людиною.
Зниження напруження ситуації. Основне
завдання дорослого, який стикається з дитячо-агресією,— зменшити напруження
ситуації. Типовими неправильними діями дорослого, які підсилюють напруження та
агресію, є:
·
підвищення голосу, зміна тону на
загрозливий;
·
демонстрація влади («Вчитель тут поки що
я», «Буде так, як я скажу»)
·
крик, обурення;
·
агресивні пози й жести: стиснуті щелепи,
перехрещені або зчеплені руки, розмова «крізь зуби»;
·
сарказм, глузування, висміювання й
передражнювання;
·
негативна оцінка особистості дитини, її
близьких або друзів;
·
використання фізичної сили;
·
втягування в конфлікт сторонніх людей; .
·
непохитне наполягання на своїй правоті;
·
нотації, проповіді, «читання моралі»;
·
покарання або погрози покарання;
·
узагальнення типу: «Ви всі однакові»,
«Ти як завжди...», «Ти ніколи не…»;
·
порівняння дитини з іншими дітьми — не
на її користь;
·
команди, жорсткі вимоги, тиск;
·
виправдання, підкуп, нагороди.
Деякі
із цих реакцій можуть зупинити дитину на короткий час, але можливий негативний
ефект від такої поведінки дорослого шкодить куди більше, ніж сама агресивна
поведінка.
Обговорення проступку.
Аналізувати поведінку в момент прояву агресії не потрібно, цим варто займатися
тільки після того, як ситуація з'ясується й усі заспокояться. Водночас обговорення
інциденту необхідно провести якомога швидше. Краще це зробити наодинці, без
свідків, і тільки потім обговорювати в групі або родині (не завжди). Під час
розмови важливо зберігати спокій і об’єктивність. Потрібно докладно обговорити
негативні наслідки агресивної поведінки, її руйнівність не тільки для
оточуючих, але насамперед для самого маленького агресора.
Демонстрація моделі неагресивної поведінки. Важлива
умова виховання «контрольованої агресії» у дитини — демонстрація моделей
неагресивної поведінки. Дорослим потрібно поводитися неагресивно, і чим меншим
є вік дитини, тим більш миролюбною повинна бути поведінка дорослого у відповідь
на агресивні реакції дітей. Поведінка дорослого, яка дозволяє показати зразок
конструктивної поведінки та спрямована на зниження напруження в конфліктній ситуації,
включає такі прийоми:
·
нерефлексивне слухання (нерефлексивне
слухання — це слухання без аналізу (рефлексії)), що дає можливість співрозмовникові
висловитися. Воно складається з уміння уважно слухати й мовчати. Це важливо.
Мовчати — тому що співрозмовникові хочеться, щоб його почули, і його найменше
цікавлять наші зауваження; уважно — інакше людина образиться й спілкування
перерветься або перетвориться на конфлікт. Усе, що потрібно робити,— це
підтримувати плин мовлення співрозмовника, даючи йому можливість повністю
висловитися;
·
пауза, що дає можливість дитині
заспокоїтися;
·
навіювання спокою невербальними
засобами;
·
прояснення ситуації за допомогою
уточнюючих запитань;
·
використання гумору;
·
визнання почуттів дитини.
Діти досить швидко переймають
неагресивні моделі поведінки. Головна умова — щирість дорослого, відповідність
його невербальних реакцій словам.