ПОРАДИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

                                                          МАЛАЩУК ДАР`Ї ПЕТРІВНИ

Психологічний комфорт, як запорука розвитку дитини. 

        Психологічний комфорт – це відчуття задоволення, прийняття оточення, відповідності стану людини до навколишніх умов існування. Якщо змалечку дитину виховувати в атмосфері любові та взаєморозуміння  вона виросте чуйною та доброзичливою. Якщо ж батьки зривають на ній всі свої невдачі й подають приклад стосунків, не гідний наслідування, то дитина зростає нечуйною, черствою, а іноді жорстокою у ставленні до інших (до тварин, рослин, людей), із проблема у розвитку не лише морально – ціннісної сфери особистості, а й емоційно-вольової, пізнавальної.
        Мама для дитини – перший психологічний захист. У дітей, розлучених з мамою у ранньому віці, навіть на короткий термін, виникає депресія, а іноді, як наслідок, синдром недорозвиненості. Причина – збіднілий емоційний світ людини, брак спілкування та уваги. Якщо мати та близькі люди не застосовують у спілкування з дитиною тілесного фізичного контакту, погладжування, усмішок, похвали, то у дітей виявляється більше поведінкових відхилень від норми, ніж у тих, які виховуються у сім'ї  що намагається створити психологічно-комфортне середовище для зростання малюка. 

Що є основою психологічного комфорту? 

        1. Створення психологічного клімату, спрямованого на позитивні емоції, вчинки, інтереси, на формування відчуття позитивної перспективи для розвитку групи загалом та кожного з її членів зокрема. 
        2. У дитини не повинно згасати бажання посміхатися. Вона не має боятися відверто показувати свої емоції – плакати, сміятися, нудьгувати. Дитина не повинна щось із себе вдавати, а має бути сама собою. 
        3. Кожна дитина повинна відчувати, що їй раді, що вона бажана, не просто потрібна, а необхідна для цієї групи. 
        4. Соціальний контроль не має характеризуватися жорстокістю стосовно висловлювань, побажань, критичних зауважень членів групи. 
        5. Не можна обмежувати волю дитини. Усі дії, які вона чинитиме, повинні йти від власної ініціативи. 
        6. Слід підтримувати в колективі культ справедливості. Не можна нікого ні карати, ні хвалити не заслужено. 
        7. Помічати позитивне потрібно якомога частіше, шукати для цього щонайменші приводи. 
        8. Осуджувати треба якнайменше, іноді варто бути поблажливим. 
        9. Заохочувати до праці, намагатися зробити її приємною. 
        10. Створити безпечне середовище для дітей – не ставити високо важкі чи гострі предмети, не використовувати у приміщенні незаземлені розетки, не залишати без нагляду електроприлади, не використовувати шкідливі іграшки. 
        11. У сім'ї повинна панувати атмосфера підтримки та взаєморозуміння  створюватися ситуація успіху для дитини. Щоб підтримати дитину, необхідно спиратися на її сильні сторони, уникати акцентування на невдачах, показувати задоволення дитиною. Потрібно спілкуватися з дитиною, активно використовувати гумор, дозволяти дитині самій вирішувати деякі проблеми. Підтримувати її хороші прагнення, намагатися не бути категоричним. 
        12. Демонструвати оптимізм ,вірити у свою дитину. 
        13. Готувати дитину до співпраці, співіснування в колективі, прививати їй корисні звички, здатність до самообслуговування; позитивно й доброзичливо налаштовувати на оточення, в якому вона повинна перебувати. 
        14. Уміти помічати гарне, ділитися з цим дітьми. 

        15. Безперервно любити дітей, прагнути і вміти виявляти любов до них, показувати їм свою любов – вони мають це постійно відчувати.